Дощ крайнеба тече без упину
На дороги пусті та поля,
Як тяжку та пекельну провину
Все замолює грішна земля.
Листя з клена бентежно зриває
Та кидає додолу в серцях,
І на небі від краю до краю
Райські сльози течуть без кінця,
І на небі моїм заручились
Дощ осінній з тугою душі.
Ми з весною чомусь розучились
Заплітати слова у вірші:
Не тримається рима в полоні,
Не вмістити всю осінь в рядки…
Тихо краплі стікають в долоні –
І крізь пальці минають роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25366
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2007
автор: Хучонок