Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»
Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.
Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!
Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.
Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.
Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки Бога не дослухавсь.
Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.
Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.
Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253358
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: А.Б.В.Гість