Зоря Яка Ніколи Не Згасає (присвячується митрополиту галицькому Андрею Шептицькому)

У  літній  час,у  літню  пору  
Явився  він,шляхетний  родом  
Щоб  дарувати  нам  свободу  
Щоб  прокладати  нам  дорогу  

Не  слухаючт  батька  свого  
Ти  віру  захищать  прийшов  
Ти  силу  надавав  своєму  слову  
Ти  щастя  у  церквах  знайшов  

Щодня,під  час  святої  літургії  
В  церквах  читають  символ  Віри  
Це  не  брехня,читала  церква  вся  
Це  його  сходження  буття  

Та  у  часи  жорстокої  війни  
Його  схопили  злії  люди  
А  далі  там  концтабори  
Сибір  і  пронизаючі  сніги  

На  схилі  літ  своїх  святих  
Явився  він,митрополит  
Явився  знов  на  очі  нам  
його  улюбленим  синам  

Вогонь  поборник  всього  злого  
Він  -  повелитель  світла  цього  
Воно  звіщає  нам  спасіння  
Від  царсько  красного  веління  

його  зустріли  мов  царя  
Коли  приїхав  з  заслання  
він  доброчинністю  зайнявся  
він  нами  всіма  переймався  

І  школи,і  оті  друкарні  
Усе  твоїми  же  руками  
І  сиротинці,і  притулки  
І  всі  місця  для  порятунку  

Ти  весь  свій  посаг  витрачав  
Ти  роздавав  усе  що  мав  
Ти  рівними  всіх  нас  зробив  
І  ощасливити  хотів  

Твоє  путнє  "Не  Убий"  
Для  нас  усіх  і  дотепер  закон  
Чи  всякий  добрий,чи  лихий  
Нехай  читає  ці  рядки  

І  Перша  й  Друга  Світова  
Були  для  тебе  знаком  зла  
Та  ти  всі  біди  пережив  
І  далі  ти  добро  творив  

Він  сам  стояв  на  тій  горі  
Де  була  битва  трьох  сторін  
та  не  піддався  жодній  з  них  
Він  боронився  як  тільки  міг  

Та  згодос  старість  на  сані  посадила  тебе  
В  останню  путь  віднесли,в  один  кінець  

*  *  *  *  *  

Така  зоря  ніколи  не  згасає  
З  якою  разом  ти  на  небі  
Слава  вічна,не  вмирає  
Наш  люд  про  тебе  памятає

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252664
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.04.2011
автор: Child of Nightmare