Уже із розпачу печаль
Плете свої тенета.
Душа ще рветься в синю даль,
Та сил нема для злету.
Чому так швидко відцвіли
В моїй душі надії?
Помчали вихром у світи
Всі нездійсненні мрії.
Крізь безнадії пелену
Дивлюсь на ясне небо.
А ,може, зможу? Полечу...
Душа воліє: треба.
І хоч нестримно плине час,
Й сніги укрили поле,
Вогонь в душі моїй не згас.
Будь милостива, доле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252283
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: Galina Udovychenko