Як Ти прагнеш тепла!
Як жадаєш весни!
Як за землю зболів,
що отруту ковтає!..
Ще далеко від нас
теплий вітер з полів,
Та вільха вже рожеву
сережку вмиває.
Білі котики верб
Свої гном'ячі шапки
Вже струсили додолу:
Весна незворотня!
І птахи повертають,
як завше додому:
Я їх бачила безліч
у лісі сьогодні...
Іще трішки терпіння:
і прийде тепло.
- Ти давно був у лісі? -
Там все уже ясно:
За вікном нашим - сірість,
Ще в душах - багно...
А у лісі гаптується
зеленню рясно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252150
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: Ольга Медуниця