Сніг станув давно.
Та лишилось у лісі
Зів'яле, зсіріле і втомлене листя.
Крізь втому і листя
минулого року
Пробивсь пагінець.
Із землі. Зелень-око.
До світла тягнулось.
Пручалось.
І пнулось.
І раптом розплющилось
І голубії
Тремтіли на вітрі
Тонесенькі вії
Шести пелюсток.
Їх збудив сонця промінь.
А з пагінця - листя,
неначе долоні
Устрімлені в небо.
Вся синь - в охороні -
зе́лені.
Ці малі оченята
Земля береже,
Як турботлива мати.
...Так голубіє ліс
Вчарівлений весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252106
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Ольга Медуниця