Слова ганебно , але все ж
Руйнують те , що будували ми роками.
І стежка , яка не мала меж,
Адже у кожного є драми.
Моя напевно лише в тому,
Що я завжди на самоті
Й не можна розповісти нікому
А може тільки тишині ?
Я розкажу , що не кохаю
Не вірю людям я тепер.
Від них я болі лиш чекаю
Бо вогник щастя вже помер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251989
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Колос надії