****

Злітаю  у  простір  ,  десь  в  небеса  ,  так  високо-високо,  що  навіть  думка  не  осягне...,  але  раптом  відчуваю  ,  що  падаю...  падаю  так  стрімко  і  вдаряюсь,  що  болю  я  не  відчуваю.
       Та  коли  ще  була  у  небі  Бог  сказав:  
-  Що  ангелам  дуже  важко    у  світі  і  падаючи  до  низу  твої  крила  згоряють.
       На  землі  ж  я  зустріла  людей  ,  які  уміли  любити  і  розуміти  усе,  а  деякі  ненавиділи  ,  знущалися,  і  не  любили  інших.
       Батьки  вбивали  своїх  дітей,  а  діти...    вони  ганебно  ,  але  все  ж  робили  те  саме.
       І  я  цього  не  зрозуміла  ,  так  мені  було  важко  ,  а  сльози  по  щоках  все  котились  і  котились  мабуть  думали  ,  що  десьбуде  кінець  ,  та  ні  біль  пронизував  мою  душу  і  тіло  ,  серце  та  що  вже  там  це  ,  усе  ,кожну  клітинку.
       Та  ні  я  витримаю  все  і  свою  мрію  про  добро  і  тепло  я  втілю  в  життя  інших.

                                                                                                                           Angel_Vika

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251982
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Колос надії