Я за думками бігаю по колу.
Вони вперед, а я наздоганяю.
Стрибаю вгору, падаю додолу,
В думках встаю та з ними знов лягаю.
Думки, думки…Як вир,летять у прірву.
А з ними, я. Куди? Сама не знаю!
Від них, колись, собі серденько вирву
Та десь під дубом, в попіл закопаю.
Від них біжу- вони поперед мене!
Скубуть за поли, ноги підставляють.
А я, дивлюся у глибоке небо
І там – думки. Мене наздоганяють.
Стомлюся. Стану, щоб перепочити,
Чоло спітніле витерти рукою.
Та від думок очей нема де діти.
Вже наступають тісною юрбою!
Де заховатись від думок тих клятих?
Одні вмирають,- інші виростають!
Та б краще голову собі відтяти,
Бо вже думки ії перемагають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251532
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: Лунная соната