Тишком занюхаю свій біль нашатирем,
Твої поглядом нап"юсь і більш не проснусь,
В річці ілюзій візьму й утоплюсь,
Бо просто терпіти немає вже сил.
Підняти свої крила і полетіти, так хочу!
Від запаху термічних молитв, утекти,
Від тебе і погляду, від світу всього,
Хочу, себе не знайти!
Б"юся руками об стіну печалі,
Трепітно обмиваю із блідих рук кров,
Знімаючи маски, наче вуалі,
Що це було в темряві, любов?
І посеред пустої кімнати портрет,
В який я дивлюся, невпинно, мій світ...
Кохання????Надій моїх, привіт!!!!
Навколо тендітної шиї, як замкнуте коло, колючий дріт....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250974
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Даша Піддубна