Замісила ніч на молоці –
сходило до ранку дике тісто.
Мила теплі руки у ріці.
Одягала сонячне намисто.
Вишиті червоним рукави.
Руки мліють од безсонь і сонця.
Ноги заплітаються в траві,
втома швидко – певне, буде доця.
Замішу любові на обох.
Біле тісто зійде вище хати.
Нам з тобою затишно удвох
прокидатись. А ще ліпше спати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250641
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2011
автор: Софія Кримовська