Я так хочу зірватись у небо
І летіти за вітром увись,
Де чекати й боятись не треба,
Де знайду я спочинок колись.
Так набридли притворство й нещирість,
І пропахле брехнею повітря.
Я не можу так більш, я втомилась,
Я повинна цю стіну розбити!
І я б́ю, я трощу, я ламаю,
Вибиваюсь з останніх вже сил,
Але муру цьому, мабуть, краю немає,
І мені не розправити крил.
Та у мене ще є трохи волі,
І так просто мене не зламати,
А бажання побачити зорі
Здатне всі перешкоди здолати.
Розіб́ю я байдужості стіну,
І, розправивши крила, зрадію.
Вільним птахом у небо полину,
І дістатись зірок теж зумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250450
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2011
автор: Ірина Дубейко