Калина слухала розмову.
Вона була єдиним свідком,
Як ти останнє слово мовив
І зник у темряві так стрімко.
А я стояти сил не мала,
Лиш рахувала серця тони.
Калина-мати мене втішала.
Цілували калинові грона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249712
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Олена Нечитайло