Бачиш кров на долонях? То є краплі душі моєї…
Вони теплі й червоні, ллються прямо з очей.
Дощем зі сліз червоних, я поливаю квіти болю
Що розцвіли під впливом пустоти ночей.
Їх корінці прорвали серце і прижились,
Не мов там місце приберіг для них.
Та ні… як добре що ще не змирились,
З плоттю… з світом почуттів моїх.
Та все одно, я вирву їх з корінням!
Нехай, можливо серце я порву!
Кінець настане всім сумлінням,
В душі зі спокоєм піду…
В моєму блозі:
http://moivirshi.com.ua/blog/2.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2011
автор: bergamot