останніми зимовими подихами світ пробачає нам нашу байдужість.
на твоїх гарячих долонях видніються ніжні тоненькі мазки.
зранку ти залишаєш мені свої сни під подушкою
а на місцях твоїх поцілунків завжди народжуються казки.
у квартирі на диво сонячно, затишно, все тепле, рідне і жовте
і крізь жалюзі до нас прокрадається сонячними променями щастя.
ми створили свій світ під улюбленою зеленою ковдрою
і тримай мене міцно, бо ми так високо, що страшно впасти.
Поза часом і простором, поза глуздом і заборонами
ми з тобою тонули в зеленому небі і так зустрічали весну.
ціла вічність так просто стала для мене твоїми долонями,
залишилося тільки ніколи не вибратись з цього сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247324
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Эллен Грин