Бібліотека неясності

Щось  темне  ходить  містом,  залежно  від  напрямку  сонця,
То,  може,  стовпи,  підпираючи  небо,  забилися  в  гострі  кути,
Кути  світової  кімнати…  Дивіться  туди!
Щось  пахне  старенькими  дошками  й  небом  в  моєму  віконці:
Крізь  тумани  та  відстані,  падає  тінь,  навіть  в  інші  світи,
Наче  створює  грати…  За  ними  і  ти.

Шафи  тоненькі  торкаються  майже  зірок,  дихають  маревом,
Легенями  з  воску…  колом  і  наново.
Повні  книжок  неповчального  кислого  змісту  і  (мені  зле…)
Гниють  на  великих  полицях…  про  дивне,  відстале  й  тупе.

Словесне  мистецтво  пустими  об’єднане  темами,  зібране  купою,
Романи  й  новели  написані  більше  ніким,  ніж  людиною,
Стилі  та  жанри  ніякі,  літери  стерті  бездарною  скрутою,
Зміст  ні  про  що,  сенс  відсутній,  заляпаний  слиною…

Вислови  тануть,  прозорими  цвяхами  в  землю  забиті  під  шафами,
Склали  фундамент  вчорашніх  будинків  з  чужими  балконами,
Тисячі  пОверхів  з  глухонімими  сторінками
Дивністю  книг  невідомих  виразні  між  клонами.

Люди  продовжують  жити  у  бібліотеці  неясності,
Кидають  вудочки  з  вікон,  чекають  на  щось,
Гніздяться  чаплі  дахами  приватної  власності,
Новим  сюжетом  нічого  сповниться  хтось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247125
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Фелем Ящірка