Ми перевернуті, прірва така, як ти,
Сон та реальність сплітають інші світи,
Іноді плавають зорі, іноді – ні,
Все до гори дригом: веселі й сумні.
Хвилі і хмари тотожні, також як я,
Люди химерні та спрощенні, по! лум! *я!
Тільки ніхто не горить, бо нікого нема,
Двері відчинені - вікна насправді… чи два…
Можеш убити або вб’ють тебе,
Можеш тікати, когось захищать чи себе,
Можеш мовчати або говорити крізь стіни,
Хочеш існуй, хочеш – ні, час стоїть і не плине.
Інші планети, ліси, кольори – що завгодно,
Вчора - рік поспіль, завтра буде сьогодні,
Сніг серед літа, мерці серед нас – оживають,
Попіл очей перетвориться… Сни залякають.
Знов перевтілення, мозок стомився й голодний,
Бульбашки, марево, духи і я… земноводний,
Лисий, вульгарний, неголений – тут мене сотні,
Гей, тобі страшно? – Прокинься! Тікай із безодні!
В правильний світ без пригод та чудес, відкрий очі!
Я додивлюся 3D, просинатись не хочу.
Кидай мене, краще тут… Приєднайся до світла,
Жах закінчиться! Очі відкрила й зникла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246494
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2011
автор: Фелем Ящірка