Я прощаю усім хто мене не осилив простити,
Залишаюсь один в оцинкованім домі моїм.
І ще довго вінки будуть рідні та близькі носити,
І назавжди вже я залишуся сліпим і німим.
Перепрошу у всіх перед ким я посмів зогрішити.
Ну а сам залишусь, й роспадусь на дрібненькі частки.
Ну а ти більше разу не смій свої очі зросити.
Бо кохання моє було справжнє, а не балачки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246357
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2011
автор: Крижанівський Олександр