Немає щастя,також долі.
Життя,як ранішня роса,
Блищить та висиха поволі,
А з нею день та ніч згаса.
Шепочуть квіти тихо-тихо,
Пташки співають в небесах.
Та я не чую їх на лихо.
То не для мене ця краса!
Думки сумні пливуть зі мною
На продірявленім плоту.
І не дають душі спокою
Та радісних хвилин життю.
Заносить вітер в злі країни,
В яких надії не живуть.
В яких щасливі дні та мрії
Перетворились в каламуть.
Вітрила розірвало в клоччя
Буденним вітром та дощем.
О,бідна доля та жіноча,
Яка існує похапцем!
Здійняти в морі бурю щастя
Потрібна блискавка,гроза!
Щоб знищити усі нещастя
Та стерти все,де є сльоза!
На жаль,спокійно за кормою.
Триває часу переліт.
Та я пливу сама з собою,
Міцніш тримаючись за пліт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246247
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2011
автор: Лунная соната