Альтернативна версія реальності (хоча хто зна, яка з версій насправді справжня?). Словом, черговий душевний стриптиз одного з моїх альтер его.
І знову я пишу. Пишу, бо треба кудись злити проекцію свого внутрішнього стану, а якщо надумаю кому б то не було просто розказати про все, що твориться в мені всередині, то мене просто вважатимуть психопатом. Душевнохворим. Божевільним. Найгірше - це те, що так, скоріш за все, і є.
Щоразу, лягаючи в ліжко з надією нарешті заснути, я не знаю, ким я прокинуся зранку. Це навіть не шизофренія. Це не роздвоєння особистості. Це якесь феєричне роз-N-ення мене самого, причому пояснити це не так-то й просто. Кожен вчорашній день для мене - це як замінник сну, бо "я" сьогоднішній ніколи не був тим самим, що "я" вчорашній. Щодня, прокидаючись зранку, згадую вчорашній день - і розумію, що то не я "управляв" цим тілом, в якому я проснувся сьогодні, не я приймав рішення, не я розмовляв з моїми друзями, не я одягав мою одежу, не я був учора. Навіть не знаю, як це пояснити... Я як та одноденка з доступом до колективної пам'яті - кожен попередній день я пам'ятаю ніби в якості "стороннього спостерігача", причому кожен день сьогоднішній для мене важливий, бо я точно знаю, що мене такого, як сьогодні завтра вже не буде.
Є багато деталей кожного попереднього дня, які я не можу пригадати. Щодня дві-три години життя просто випадають якось. Я не усвідомлюю, куди дівається весь цей згаяний час, але за дії моїх попередників (тих, хто прокидався в цьому тілі до мене) все-одно доведеться відповідати мені. Само собою, в будь-який момент можна відтермінувати майже кожну справу ще на один день - і нехай наступний "я" несе всю відповідальність і морочить собі голову. Але існує мізерна ймовірність того, що це божевілля сьогодні вночі припиниться - і завтра зранку в цьому тілі знову прокинусь я ж, а не наступна одноденка. Це дійсно складно пояснити - це як істоті, яка ніколи не мала крил, пояснювати, як ними треба рухати, щоб зробити мертву петлю. Поки ти хоча б наполовину не ввійдеш в моє становище - ти мене ніколи зможеш зрозуміти. Ну, ти можеш до безкінечності розвивати свою фантазію, моделювати все, що душі заманеться, переконувати себе в тому, що "ти, здається, дійсно розумієш", співпереживати, - але це все буде лише штучне. Ти навіть на соту долю відсотка не уявляєш, який в мені живе розпач. Ти не знаєш, як це - водночас знати, що від тебе залежить життя кількох тисяч "тебе", сам ти - це продукт діяльності знову ж таки кількох тисяч "тебе", і на все життя в тебе є рівно одна доба. Ти не уявляєш, як швидко при таких розкладах для тебе йде час, кожна секунда - мільйон думок в голові, кожен звук переміщення секундної стрілки - наче звук пострілу, і ти знаєш, що ця куля, випущена Хроносом, летить прямісінько тобі в голову, і тікати нема куди. Ти сам стаєш одним запаленим згустком уваги - тільки б не пропустити жодної деталі, прагнеш запам'ятати кожен звук, кожен запах, кожне відчуття - і водночас усвідомлюєш, що незважаючи ні на що, вчорашній "ти" абсолютно все робив так само, кидався, як поранений тигр в клітці, ловив кожну мілісекунду, а в результаті, сьогодні навіть "маючи доступ" до вчорашньої пам'яті, ти бачиш , що кілька годин вчорашнього розпачу десь банально випали, а все те чергове, вісімтисячякесьтам одноденне "життя" знову було впусту змарноване.
Так і здобувається "бездоганна репутація". Про мене ніхто ніколи не скаже нічого поганого - та і доброго про мене-то й особливо сказати нічого. Я ніколи нікому не чинив зла, але і безпідставного добра теж ніколи не було. Ні в кого відносно мене не виникало відчуття агресії, точно так само, як і чогось більшого, ніж симпатії. Люди якимось чином відчувають, що я нічого для них не означаю, не несу ніякої загрози, але маю велике значення - оточуючі не можуть знати, що ніхто не бачив мене двічі. Поведінка, манера розмови, звички, характер - це все наповнювач, який йде в комплекті з тілом. Свідомість же щоразу інша. Це тіло, ця істота, цей "я" існує для великої мети. Той, хто проводить щодобову заміну свідомості, має чималі плани на майбутнє. Я - та іскра, що змушує цей двигун рухатися. Щодня я новий. Ім'я мені - Легіон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: anonym