Готувати тухлу тріску, справа непроста,
Риба буцім з головою - гниль дійшла хвоста!
Хай їй грець, залив окропом, сіллю притрусив
Й в темнім місці у коморі повар підчепив.
Сохне тіло в'яне швидко, мозку вже нема,
Мухи яйця відкладають, плодиться чума.
Сморід їдкий вабить "крису", що не йде сама.
Дірок швидко понабили - місця вже нема!
Тім, що першими добігли, стали на хвости.
Верещать у темнім царстві, лускають носи!
Одні лижуть жир, що крапа, другі черги ждуть,
Треті шмигають між ними, крихти й тіі крадуть...
А тим часом на гачечку визріва продукт,
Колір трібний набирає, стигне наче фрукт!
Ребра смачно випирають, світиться луска,
Вся кристалами укрилась, сяє сіль морська!
В потойбік дверей комори - апетит гуля,
Хміль розплескує рікою, тест IQ - дійшов нуля!
Ждуть як манну, їжу з "кухні", повара клянуть!
I ніхто не має гадки, що готують тут!
Дзвінкий стукіт пустих ложок, тарілок луна.
Поміж поваром й народом є глуха стіна...
Відправляючи у залу клич різкий: та чую вас!
Тихо, вільною рукою..., притискає газ.
Страву зіллям приправляє, очі натира,
Щоб смачніше виглядала, начебто жива.
Викладає хрін на блюді, пари піддає
І у галасливу залу з поспіхом несе...
----------------------------------------------
Не коштуйте цю гидоту - закликаю вас!
Краще голодом ліковним пережити час!
Обійдіть кабак нікчемний, відправляйтесь в путь!
Оберіть достойний заклад де гостинно ждуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2011
автор: Данило Київський