Пригорнися до серця, забери мене із розлуки,
Бо кохання ріка вже не має своїх берегів.
Мов бездонне джерельце п'янкої, солодкої муки,
Віддзеркалює зорі, до своїх повертає кругів.
Поверни мене в рай, в той, що співом пташиним озветься,
На бузкових вітрах принеси мені весен красу.
Грай, скрипалю мій, грай пісню ту, що коханням зоветься.
Крізь печалі і радість мелодію цю пронесу.
Я не можу інакше - лечу й приземлитись не вмію.
Безоглядний політ на семи легкокрилих вітрах.
Так бездумно і просто на зустріч несусь буревію!
Ні за чим не шкодую, лечу, мов приречений птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244407
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Тамара Шкіндер