зміни плечей торкались важкими краплями,
від кожної з них лихоманило, аж трусило.
впертим і змученим, нам давалася сили.
так вектори оберталися в інший напрямок.
так ми ховалися, малювали свою територію:
крейдою коло, як хрестики-нулики в зошиті.
знецінювали свободу. не разом. умовно поряд.
замість істерик - "хочу" на вушко, пошепки.
досвід приймали від долі. як даність. як аксіому.
впивалися відчуттями мазохістично, тонко.
...не продавали душі і виглядали при цьому,
як діти із кульками ртуті на білих долоньках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244105
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Ляля Бо