Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240665
Здмухнувши пил ілюзії з долоні,
На видиху прокурених легень,-
Відчуєш, як пульсує в скроні,
Проковзує, минає час, як день.
Зализані сніги - на конопляне сіно,
Що зеленаво усміхалось шкирячИсь,
Так корвалоло-заспокійливо осіли,-
Торочили і бурмотіли - відречись.
А де тут подорожній? Хто зустрічний?
Доріг нема, залишився ефір,
З зневіреного неба більше ніччю
Не впаде ні зоря, ні срібний пил.
Зліпивши коників із житньої хлібини,
Запити чимсь червоним, як вино,
Де ж істина... Нема, лиш - жабуриння,
А горобці цвірінькають : "Було..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242780
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Віктор Ох