Чомусь так важко мовчки чекати,
Дивитись на долини запашні,
Здалеку час переживати
І з легкістю тривогу віднайти.
Ти думаєш так просто тут співати,
Божеволіючи від нудьги?
Чи просто варто очі підійняти,
Бо досить марнувати дні.
Я не розумію власної душі.
Ці люди дикі у мені…
Настирливо бунтують в метушні.
Безжалісно вбивають мої сни.
Як вижити у ці часи,
Щоб з свого глузду не зійти?
Бо ж можна так накликати біди.
Чи краще безсумнівно утікти?
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242595
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Вона Катя