Любовный речитатив
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/12/31/2705
Непристало не стоит и не подобает писать о любви в глуповатых телячьих восторженных красках
Когда трижды успел залечить воспаление лёгких от частых прерывистых вдохов
Когда трижды по три заикалась от ёканья пара сердец в ежечасных вечерних неистовых встрясках
Когда скученность скуки за гранью на всём метраже безмятежных семейных порогов
Когда капают каверзно памяти капли за каплями в каждую малую клеточку мозга
И талдычат долдонят бубнят и гнусавят - забыть заставляют скорее апрелей свирельные трели
А взамен заморозить грозятся зелёное звонкое знойное в зрелом занудном промозглом
И кудахчут и каркают и напоминают сминая защиты барьеры что мы посмурнели что мы присмирели что мы постарели
Да вдобавок двойник издевательски в зеркале дёргаясь дёргает клочья нажитых пижонских серебряных проволок
И уже не тревожат из прошлого все неудачи просчёты утраты фиаско потери
Вперемежку с шарами багряных деревьев седых одуванчиков круглых лугов и колодцев и божьих наивных коровок
И уже намозолили нос и набили оскому на зреньи - очков розоватые стёкла и даже почти запотели...
И в такой-то опале мусолить любовных восторгов остывшие миги?!.. увольте!..
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
Не пристало не варто й не личить про кохання писати в дурнуватих телячих захоплених фарбах
Коли тричі вже встиг лікувати легені надірвані від частих переривчастих вдихів
Коли тричі по три заїкалась від екання пара сердець в щогодинних вечірніх шалених здриганнях
Коли ж бо й нудьга протекла поза межі границь за периметр усіх безтурботних сімейних порогів
Коли капають каверзні пам'яті краплі за краплями в кожну найменшу клітинку мозку
І товкмачать торочать бубонять і гугнявлять - забути пришвидшено змушують милозвучні квітневі трелі
І заморозить натомість грозяться зелене дзвінке спекотне в зрілім зануднім нежиті тоскнім
І кудкудакають і каркають і нагадують руйнуючи захисту браму що ми спохмурніли і що принишкли що ми постаріли
Та до того ж двійник знущально у дзеркалі сіпає смикає клапті нажитих піжонських посріблених линв
І вже не турбують з минулого всі невдачі прорахунки болючі фіаско і втрати зотлілі
Упереміж багряних кулястих дерев сивих кульбаб круглих лугів і колодязів і божих корівок наївних
І вже намуляли ніс і набили оскому на зір – окулярів скельця рожеві і майже тепер запітніли ...
І мусолити зопалу любовних захоплень застуджені миті?! .. Даруйте..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242139
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.02.2011
автор: Лана Сянська