Сергію Черняєву
Сонце ми вигадали з тобою
граючися на батьківській тверді
коли нам не стачало світла
десь на початку вічності.
Міфи то наші сни поміж грою
а ігри в життя зі смертю
то дні і ночі досвітні
зір і заграв сторіч настій.
Випий. Окропом ефірного чаю
заливаю грудного збору
трьохперстну щіпку з лимоном
Місяця в склянці глиняній.
Вранці прокинешся за звичаєм
і почнемо творити море
поринаючи в тепле лоно
світла живого в плині днів.
Знаєш багато ще треба зробити
навкруги ж ні душі живої...
А слухай створімо людину!
З нами весела гратиме...
Нумо друже не спи як убитий
зарано шукати покою.
Вічність розбивши на днини
не маємо часу спати ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242081
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2011
автор: Богдан Ант