Вона співає твоїм лицем, та моїми словами
В цьому примарну віддушину шукаю
В думках тебе ніжно торкаюсь руками,
Куди живу, за хвилювання себе караю.
Сублімувала на тебе колишнє страждання,
Спасалась від холоду, та попала в пастку
За легковажність зараз несу покарання
Зруйнувала все, бездумно вигадала казку…
Як пес відчуваю багато, та сказати не можу
Розривають на шматки уламки бажань,
Шалений вітер в безвість відносить
Твоєму бездушшю і мовчанню приношу дань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241976
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.02.2011
автор: owl silence