Я повернусь з Почаєва вже іншим

Я  повернусь  з  Почаєва  вже  іншим,
Ніби  почну  по-новому  життя.
Засмутить  те,  що  був  раніше  гіршим,
Та  утішає  серце  ціль  буття.

У  Лаврі  час  інакше  протікає,
Свою  оцінку  вічність  подає.
Душею  розумієш,  що  втрачаєш,
Коли  є  суєтним  життя  твоє.

Сильніший  намір  тут  його  змінити,  
Щоб  час  земний  не  марно  протікав.
Заради  вічності  бажаєш  жити,
Якої  подих  наче  рідним  став.  

В  стовпі  вогнянім  Діва  тут  явилась,
Пречиста  освятила  місце  це.
Стопа  тут  Цільбоносна  залишилась
І  Божа  благодать  відтоді  є.

Почаївська  ікона  нам  сіяє,
Зорею  вказівною  постає.
Дитятко  Богородиця  тримає,
Любов  всім  материнську  подає.

До  преподобних  любо  тут  молитись,
Іова  і  Амфілохія  святих.
Мощам  нетлінним  хочеться  вклонитись,
Як  до  живих  звернутися  до  них.

Оплотом  православ'я  стала  Лавра,
Міцний  останній,  західний  рубіж.
Нехай  тут  лине  Господеві  слава,
Спішімо  на  молитву  ми  скоріш!

                                                                                         30.06.2010р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241605
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2011
автор: С.Плекан