Ось вона, настала мить прощання,
Кличе в небо журавлиний клин,
Час збігає попри всі бажання.
Невгамовний, незбагненний плин
осені туманом сповиває
душу, серце і мої думки.
Вечір виграває небокраєм
і, неначе зоряні шпаки,
крила над землею розгортає. -
День згасає... Холодно вночі.
Відчуває відчай вовча зграя,
ноту "до" всім горлом беручи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241226
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.02.2011
автор: Груздева(Кузнецова) Ирина