Не знаю, що й сказати… вже простіть –
Ви влучили у центр мого тяжіння.
Це буде не завжди так, - а на мить,
І треба тільки крапельку терпіння.
На різному відгомоні доріг,
При відблисках бруківки в час негоди –
В собі несли прихований свій гріх,
А я була для чогось та й не проти…
Не сковуючи вільних моїх крил,
Що так давно в лету не знали щастя,
Коли в очах тремтить солоний пил,
і плакати яким тепер не вдасться,
Ви знову заховали щось… На знак,
Я мовчки присоромлено і просто
Зніму напругу дику «на ножах»,
І все пусте, а втім я Вам лиш гостя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240711
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: Halyna