Вільніший птаха в небі синім,
Сильніший гір, ніж їхня суть.
Гуляє вітер по долині,
Деревам шепче - оживуть.
Він шарудить осики листям
І розмовляє, заграє.
Біжить, із хмарами мов злився,
Стремління маючи своє.
Вкрашає небо світло-чисто,
Прозора щоб лилась блакить.
А далі дощ дарує з хистом -
із буревієм грім гримить.
Розбудить птаха поміж ночі,
Верби гілля сплете в косу,
І річку хвилями лоскоче,
З отави скошує росу.
Коли зима - співає пісню,
Танцює віхола в танку.
Шумить над полем і узліссям,
Бо має вдачу гомінку.
І шелест листя поміж гаю:
То він блукає - вміє все.
Та як спинитися не знає,
Бо суть життя його несе.
11.02.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240572
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: Андрій Гагін