Посміхнувся вечір світлою зорею,
Розлилося небо в дзеркалі води,
Накриває ніжно чорною полою
Ніч,чаклунка вічна, річки береги.
А над берегами нахилились верби,
Миють коси довгі в річковій воді,
Дзюркотить струмочок жваво біля греблі,
Доганяє річку по густій траві.
Тиша.Навіть чути як росте тополя,
Як сріблястий місяць миється в воді.
Догоріла зірка,впала серед поля,
Ніби подарунок зробланий мені.
Загадав бажання і приліг на спину
У траву високу слухати пісні,
Що співають в кронах лунко,безупинно,
Співаки сіренькі з ранку й до зорі.
Посвітліло небо,ніжна прохолода
Сивою росою впала на траву,
Відкриваю очі,випала нагода,
Закохатись знову у життя мені.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11102065634
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239248
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2011
автор: Віктор Гала