Не моліться на нас, не треба -
краще нам подаруйте квіти -
в безупиннім життєвім леті
будуть щирістю нам зоріти.
Не даруйте єлейні ріки -
поведіть у весну нас юну,
щоб згадали, ну хоч би зрідка,
що жінки ми – співочі струни.
Не дивіться з-під брів лукаво,
погасіте усмішки хтиві –
заяложеними рядками
недовір’я між титри йтиме.
Посміхніться ласкаво, щиро -
щоб хотілось довіку разом -
крізь зозулину незлічимість,
крізь закохану несучасність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2011
автор: Omega