Таких як ти, на світі вже немає.
Я вкотре переконуюсь тепер.
І так як ти, ніхто не покохає
і як ніхто ти б за кохання вмер.
Ти погляд ловиш мій і звуки,
як музикант сліпий ідеш за ним.
Так ніжно пестиш мої руки
і поглядом милуєшся сумним.
Ти пристрасно і просто обіймаєш,
так грубо й ніжно, вмієш тільки ти,
і міцно так мене тримаєш
в долоні сильної руки.
Та все ще сильна й не покірна
не згодна на полон і на покору,
сама собі ще трохи вірна,
вже віддавалася полону.
Ти раптом вуст торкаєшся вустами
і розчиняєшся в мені.
Я десь гублюся між світами... і,
розчиняюся в тобі...
І знов неволя, Боже!
Така жадана і сумна,
душа пручатися неможе
І я вже знову не сама...
24.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238212
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2011
автор: Шипшинка