Мені хотілося
спати,
щоб більше ніколи не
вставати
щоранку.
Щоб хтось мене
цілував у обличчя,
а я крізь сон цього
не чула.
Мені хотілося
засинати
не із самою собою,
та і не з тобою -
мені кортіло
засинати
тобою.
Мені хотілося
лежати,
тіло власне не відчувати
головою,
забути фізичне,
таке звичне, таке типічне,
для мене.
Мені не хотілося
страждати за небо,
воно хай плаче саме,
бо сльози постійно висихають
із мого тіла,
а колір очей вицвітає,
стає якимсь сірим
і невідомо чужим.
Мені хотілося
спати,
я засинала і прокинулася сама -
мені кортіло
засинати тобою,
але ти вирішила не враховувати
мої бажання.
Тому я зрозуміла, що більше
ніколи не лягатиму спати.
Я дивлюся у дзеркало,
а ти дивишся на мене,
як на дзеркало.
Ти бачиш пустоту,
але мою.
А я відчуваю тебе всю.
Тебе так багато,
і ти моя.
Та ти засинаєш без мене,
а мені так
багато чого хотілося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237680
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: Adriana K.