Заспівала стара хатина,
Скрипом дверей на подвір'ї,
Горшками і глечиками над тином.
У хаті- віковою скринею.
Димар завів свою пісню,
Піч, роззявила рота, їй тісно,
Вітер б'є по шибкам, завиває,
Стук, стук- віконниці штовхає,
На полику тріскотять дошкИ,
Давно не лежали ноги босІ,
Припічок охолов, аж морозно,
У печурках ні шкарпеток,
ні онуч, порожньо.
На черені подерта ряднина,
Над нею, стерта деревина,
Для свиток, спідниць і вишиванок,
Що прикривались рушниками.
Під стелею, над поликом, залізний крюк,
Для колиски та материнських рук,
Що гойдали колись немовля,
Щоб не плакало дитя,
А вуста співали пісні,
Щоб не текли сльози рясні,
Щоб засинали очі ясні,
Щоб снилися веселі сни.
Долівка у пилу та піску,
Без ніг, шепоче пісню сумну,
Чекає на віник чи мітлу,
Що стоять біля печі, у кутку,
Де вилошники і кочерга скупчилися,
неначе у вівтаря,
Павутинням їх там, павучиха затягла,
Відро і кружка висохли без води,
Стоять собі на ослінчику під полицею вони,
Чекають на воду та людські роти.
Полиця чорна, немов земля,
Ні солі, ні перцю на ній нема,
Від лаврового листка- купка пороху,
Склянки і тарілі засмальцьовані.
Так хочеться їм зі сметаною борща,
Сто грам у чарку, сала та пиріжка,
Чи печеної із м'ясом картоплі,
Або ковбаски домашньої і кров'янки парної.
Чи може теплого хліба,
Із пшениці, чи жита,
Яких різали в полі серпом,
А потім били-молотили в клуні ціпком,
Сіяли, віяли, просівали,
Везли до мірошника зерно, на жорна клали,
Муку мололи, добували,
Замішували в діжі, у печі хліб випікали,
Запашний, живий, смачний,
Повір мені друже, добрий був він.
Заросла доріжка, зеленим споришем,
Не видно ні хати, ні обійстя...
Стріха похилилась, призьба покосилась,
Калина з бузком біля тину зажурились...
Вітер ху-гу... гуляє,
А хата на господарів чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237669
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.01.2011
автор: Макієвська Наталія Є.