ти б міг варити білий рис
в бульйоні своїх власних сліз
натомість пересипаєш його як пісок
огортаючи важливе в обійми лапок
ніхто не хоче їсти собою звареної каші
й перекидає негаразди з папки «власнi» в «ваші»
та рано чи пізно закінчується гра
і віндовс стирає всі файли з пк
тоді лишаєшся лиш ти і пустота
ти наодинці, один - одненький, самота..
хто ж передбачив би такий фінал
коли у новий рік ти підіймав бокал
бажання не збулось, ти так же не хотів
та всупереч собі у вирій полетів
весна вже прийде скоро, повернуться пташки
я з серця повитягаю всі до єдиного шпажки
але що буде - те буде, ми ж вже не будемо разом
і досить забивати в гугл «come back, come..»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237234
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Оксана Ляш