Колись у холодну засніжену пору,
Я вийшов із лісу. Мороз – аж до сліз.
Дивлюся – прямує неспішно під гору
Конячка і хмизом наповнений віз.
А поруч поважно (без плейєра в вусі)
Конячку за ліци веде мужичок
В великих чоботях, в овечім кожусі,
А сам – що мізинчик! Мені по пупок.
-І звідки ці дрова? – А то, ти не знаєш!
Некрасова, мабуть, у школі читав?
Дивлюсь по одежі – не тут проживаєш,
В столиці давно від реалій відстав.
У нас, як по книзі, - сім’я чималенька,
А хочеться їсти і жити в теплі,
Та в хаті – сестрички і немічна ненька,
І, знову ж, немає зарібку в селі:
Розпродали землі, понищили ферми,
Останній в районі закрили завод.
То, може, підкажеш – за що ж бо тепер ми
Прожити повинні?.. Бідує народ.
Ти, пане, я бачу, мабуть, депутатом
Працюєш в столиці, чи шефом якимсь,
А нам обидвом ось доводиться з татом
В мороз і в негоду «прочісувать» ліс…
- То, що ж – ви у розквіт технічного віку
Не маєте газу донині в селі?
- Та, газ у нас був, але гроші на ліки
Для мами ідуть… А ще – сестри малі…
От влітку приїхав інспектор з району
І нашу трубу за борги перекрив.
А тато ще думав, якісь «Регіони…»
Йому допоможуть… Та, рано радів!
- А в школу ти ходиш? – А що тобі з того?
Ходив, поки тепло було, а тепер
Навкруг замело… І, хоч там у нас строго,
Іду, як автобус: вівторок, четвер…
- Та, як же так можна?! – У нас не столиця,
І наші проблеми далеко від вух…
Ну, мертва! Заслухалась… - смикнув за ліци,
Рукою махнув і прискорив свій рух.
26.01.11
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237158
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: Salvador