Маленький світ у світлі вікон багатоповерхівок,
Так загорається увечері німе життя,
Мільйони, сотні їх таких різних домівок,
У кожного своє маленьке, …крихітна сім’я.
Ідеш по вулиці, багато їх різно-однакові жовті квадрати,
На рівні росту, чи висять понад землею в висоті,
Наче свобода для одного, а погляньте на будинок: виглядає наче ґрати,
Усе разом маленький світ квартир на самоті.
Боятись темряви, - може треба боятися й свободи?
Самотності? - цього ж ніхто собі і не хотів.
Ліфт не працює, а куди ведуть для кожного ці сходи?
Мільйони речень, іще більше нецікавих слів,
Будується, росте людей маленька крихітна комірка,
За ниточку тримається з цивілізацією, «світло не вимикай, нехай горить»,
Коли темніє, наче оживає і моя багатоповерхівка,
А потім у кімнатах темно і це зовсім інша мить.
24.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237060
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: КРІПАКОС