І знову сніг. І знов дитинна радість,
Що білі – горобинові плоди,
Що можна на санчатах покататись,
Фортецю білу снігову звести,
Зліпити бабу. Дати їй морквину.
Піти у ліс. Погратися в сніжки.
Кидатись ними. Мати білі спини.
Так змерзнути, щоб зашпори зайшли.
Дивитись на дерева білі-білі
І вірити, що білим є життя…
І ще нема веселості зупину,
Ще біль – не біль, ще гріх – не каяття.
Ще віриш в біле, ще не знаєш горя,
І ще нема ні смутку, ні біди.
І знову сніг. І лиш дитинна радість –
Що перші - з дому – це твої сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236792
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.01.2011
автор: Ольга Медуниця