Із надією в серці,
Із Вірою в Бога,
Ми заходимо в Храм,
Там у Вічність дорога...
Там запалюють свічі
Дорослі і діти...
Хтось з журбою у серці,
А хтось, щоб радіти...
Хтось приносить свої
Сподівання і мрії,
Хтось запалює вогник
Живої надії.
Хтось сумує і плаче
За втрачені роки,
Хтось відчує полегшення,
Злагоду й спокій.
Чиясь свічка загасне,
А чиясь запалає,
Чиясь піде до Бога,
До світла, до раю...
Хтось легенько в долонях,
Крізь вітер, пітьму,
Донесе свою свічку,
Гарячу, палку...
Хтось не зможе із нею
Навіть кроку ступить,
Так обпалює пальці,
Аж до серця болить.
В когось свічка податлива,
Ніжна й м'яка,
В когось з виду хоч тверда,
Та насправді крихка.
Хтось із вірою в серці
Її принесе,
Хтось поставить, а потім
Забуде усе...
Хтось помолиться щиро
За рідних й чужих,
Хтось забуде згадати
Навіть самих близьких...
Але віра рятує
І праведних й грішних,
Звернімось до Бога,
Допоки не пізно!
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236528
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: Ксенія Ксю