Мамі, брату присвячується
Бігла жінка з двома хлоп’ятами
Трьох і п’яти років…
Бігла – падала… Бігла і падала…
Коли німець завод бомбив…
Бігла з дітьми, у вирву падала,
Де ще дим із землі курів…
Була біла від жаху, плакала,
Жити кожен із них хотів…
Било в голову, страшно гупало…
Страх нелюдський… (Світе здурілий!..)
Дитяче сердечко тріпало,
Чубчик хлопчика став посивілий…
Знову вибух – упала, притиснула
До своєї – голівку хлоп’яти,
І у вухо дитина спитала:
– Мамо, скоро вже будем вмирати!?
Я і досі живу – понівечений…
І не можу ніяк збагнути,
Чим пишається нагороджений
І не прагне війну – забути?…
*
Чоловіки,герої, вояки,
Що бачили жахи і славу
Бою,
Чи бачили ви очі
Дітлахів,
Що залишили ви у пеклі,
За спиною?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236496
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: aleksandr.s1938