На чужому горі щастя не збудуєш,
Кажуть з здавна люди, а роблять своє.
Бо чужого тужу ніхто не почує
Заберуть останнє затопчуть що є.
Заберуть останнє й ніхто не спитає,
Як після такого на цім світі жить.
В потоптану душу ніхто не загляне,
І зламане серце вже не оживить.
Щоб бути багатим треба вміть хитрити,
Совісною працей багатств не заробить.
Краще бідне людство в зять і обдурити,
Нехай виживають якщо хочуть жить
Пашуть в полі зрання за кусок хлібини,
Бо вдома ждуть діти треба їх кормить.
А багаті мають дачі і машини,
Їм плювать на інших та чи Бог простить.
Чи простить що в когось помирають діти,
Бо немає коштів за що полічить.
А інші мудрують чи Ялта чи Кіпри,
Де на ті мільйони краще відпочить.
Але щоб не сталось треба далі жити,
І бути щасливим бо життя одне
Головне щоб совість нам не загубити,
Бо без неї серце навік зогниєЇ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235655
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2011
автор: Sunyachok