Сріблясті зорі тануть в небі,
мов кришталевий цукор в каві,
і місяць розчісав свій гребінь-
назустріч вже буденній славі.
Щодня в них бенефіс на сцені
Та зранку зникнуть без останку,
щоб відродитись, мов той Фенікс,
вночі для нової вистави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234959
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: Роман Святенко