Заплакане сонце, а дощ сміється,
Веселка упала просто в болото,
Зламалася стежка, згубилось небо,
А я до тебе добігти хочу.
Ми будем інші тепер, повір,
Не будемо вірити навіть вітру,
Я присягу тобі зачитаю до дір,
Або помру, надихавшись "нітро".
А хочеш, замість кави тобі зварю
Чай гіркуватий із дикої грушки,
Всі минулі гріхи замолю
Замовляннями баби Лушки.
Нашепчу тобі слово чарівне,
От би тільки не запізнитись...
Щоб із жабки - та у царівну
Вчасно перетворитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234182
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: Лана Сянська