Ти загадуй, а я просто вдам,
Ніби в грі головною є участь.
Коло місяця висне, мов штамп,
що засвідчує цю неминучість.
Ти викреслюй, спочатку мене,
А вже потім і літери зайві,
Кілька днів чи віків - і мине...
аби тільки не бачити сяйва.
Аби тільки цей місяць не смів
Розглядати крізь збільшене скло
Наші душі. Не викажи снів
божеству божевільних П”єро.
Вже відомі і жертва, і вбивця,
І лежить на поверхні мотив.
Як здивується нам блідолиций...
я ж бо знала, в що граю. А ти...
....дочекаєшся часу для страт
обведеш вірні літери нишком
а тоді мов художник чи кат
домалюєш мені ліву ніжку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234102
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2011
автор: Ольга Кричинська