Ех, ти…

Ех,  ти,  пропаще  ледащо...
Затих?  Ніколи  й  нізащо
Один  не  пізнаєш  спокою.
Давно  вже  ніхто  не  цінує  тобою.
А  може  хтось  має  бажання,
Можливо...  Можливо  ще  в  когось  не  згасла  надія,
Що  ти  ще  піднімешся,  що  почуєш  благання
Того,  хто  ще  за  тобою  боліє.
Але  ти  немов  "бовдур"  опускаєш  руки,
Ти  топчеш  усе,  що  тебе  підіймає,
Все  те,  що  тебе  ще  до  тепер  тримає
живим.  Ти  себе  прирікаєш  на  муки.

Ледащо,  недоумок,  "бовдур"  нещасний,
не  все  ж  іще  втрачено,  підіймайся,  вставай,
Є  Хтось,  Хто  ебе  не  пускає  нізащо.
Є  Хтось...  Той,  Хто  бачить  невидимий  край
перед  прірвою,  вниз  щоб  тобі  не  упасти.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234033
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.01.2011
автор: Iluha