В мені начебто хтось пробудився,
Начебто хтось в мені з горя напився,
А потім мною отруївся
І в коханні утопився.
Таке відчуття начебто мене нема,
Немовби я пішла до Бога сама,
Начебто я стала німа
І просто сама не своя.
Неначе втратила голову я,
Розум теж я віддала,
Іноді здається, що я омертвіла,
Але це лише чужа мрія,
Яка заполонила мене
І пробудила себе.
Іноді таке відчуття,
Що очі плачуть до кровопролиття,
Що щиріших за них немає нікого,
Адже вони від Господа Бога.
А вуста свої я покусала,
Бо кров із них твоя любов смоктала.
А їх прикус солодкий та п’янкий
І ще він не земний.
А в мізках моїх війна,
Але не смертельна боротьба,
Бо виживу в ній я
І зрозумію головне: Я ніколи не була твоя.
Я цьому рада,
Що в житті моєму був ти,
А то була б я схожа на ката
І було б сумніше по життю іти.
30.05.2009 18:58:54
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233557
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2011
автор: Даша Піддубна