У просторі часу блукає душа,
Загублена Богом, холоне уся.
І зло її манить, ступає у слід,
Душа ж притомилась,- більше не болить,
Добро заблукало в куточку душі.
Наліво й на право дає хабарі,
Хихикає зло і радо гукає,
Що душу нову в полоні вже має.
З червоним обличчям батько-п’яниця -
Не чує він, чим пахне паляниця.
Гроші із синових рук забирає,
Щоб похмелитись, генделик шукає.
Поруч бабця з ціпком, із торбиною,
Прожиті роки, десь, поза спиною.
Хліб де купити в прохожих питає,
Копійки рахує - скрушно зітхає.
Мороз по тілі в святкову годину,
Де церковний набат б’є без упину.
Всім доля дарує єдине - життя
І час для покути, пізнань каяття.
07.01.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2011
автор: Валентина Ланевич